У СУЩАНАХ ІЗ ВІЙСЬКОВИМИ ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ СЕРЖАНТА СЕРГІЯ ЧУСА

Уже третій рік гримлять громи повномасштабної війни проти російської агресії. На фронті гине цвіт нашої нації. Десятки українських воїнів знайшли вічний спочинок на землі Кагарлицької громади. І сьогодні  Кагарличчина прощалася з Захисником України Сергієм Чусом, який помер від тяжких ран, отриманих у бою з ворогом.

Чус Сергій Степанович народився 11 листопада 1967 року в м. Києві.

У 1983 році закінчив 8 класів середньої школи №195 м. Києва. У 1986 році закінчив Київське професійне технічне училище №32 за спеціальністю складальник корпусів металевих суден, електрозварювальник ручного зварювання.

Протягом квітня-жовтня 1986 року проходив строкову службу як курсант в/ч 11929 44-ї учбової дивізії повітряно-десантних військ, м. Рукла Литовської РСР. Із жовтня 1986 року по червень 1988 року – Сергій Чус – командир відділення військової розвідки в/ч 11389 98-ї дивізії повітряно-десантних військ, м. Болград Одеської області.

Після армійської служби з 26 вересня 1988 року по 03 лютого 1989 року  працював електрозварювальником ремонтного цеху металобази, м. Київ. Потім кілька місяців працював електрозварювальником БУ-451 Тресту “ПриморТрансБуд”, м. Великий Камінь Приморського краю Владивостоцької області, РФСР. Повернувшись в Україну, з 07 липня по 31 жовтня 1989 року трудився техніком-оператором приватного підприємства, м. Київ. 

У період із жовтня1989-го по грудень 2005 року  служив в МВС України в м. Києві.

За час служби в МВС України займав посади:

із 10.1989 по 05.1992  – сержант ППС 13 роти Харківського РУ ГУ МВС України в м. Києві;

із 05.1992 по 02.1993 – молодший інспектор карного розшуку Харківського РУ ГУ МВС України в м. Києві;

із 02.1993 по 10.1994 –  опер-уповноважений карного розшуку Харківського РУ ГУ МВС України в м. Києві;

із 10.1994 по 07.1999 – опер-уповноважений в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю в м. Києві;

із 07.1999 по 12.2005 – начальник відділення карного розшуку Шевченківського РУ ГУ МВС України  в м. Києві.

Уже будучи пенсіонером МВС України, із  22.07.2007 року по 24.12.2010 року Сергій Чус – заступник начальника відділу ведення державного реєстру виборців Солом’янської районної державної адміністрації м. Києва.

Сергій Степанович 1995 року одружився з Катериною Миколаївною, мав двох дорослих дітей – Євгенія і Дарину, був успішною людиною, жив у столиці,  мав великі життєві плани, як і багато інших наших співвітчизників. Але все перекреслила повномасштабна війна, яку розв’язала імперська росія.

Із 1 серпня 2023 року Сергій Чус проходив службу в лавах ЗСУ у в/ч А 4219, м. Київ – спочатку на посаді дешифрувальника розвідувальних матеріалів БПЛА, а потім – водієм-електриком.

Воював Сергій Чус на Донеччині. В одному з запеклих боїв при виконанні завдань для недопущення просування противника поблизу населеного пункту Курахівка Покровського району Донецької області водій-електрик взводу спостереження та технічних засобів розвідки військової частини А4219  сержант Сергій Чус був тяжко поранений, а 29 жовтня помер від нанесених ран у лікарні.

Кожен із українських воїнів, які стали до лав Збройних Сил у ці грізні часи, заслуговує на всенародну шану і повагу. І кожен із тих, хто поліг на полі бою чи помер у госпіталі, відійшов у Вічність, не дочекавшись світлого Дня Перемоги,  – кожен із них заслуговує на немеркнучу пам’ять у наших серцях.

Сержант Сергій Чус знайшов свій останній спочинок на Кагарлицькій землі, у Сущанах, де народилася і похована його рідна мати.

…Зранку 1 листопада траурний кортеж рухався з Кагарлика – через окраїну Переселення, потім через Горохуватку, Іванівку, Мирівку – до Сущан. На шляху слідування зупинявся зустрічний транспорт, люди віддавали останню шану Героєві, ставши на коліна.

Біля будинку, де проживає рідня загиблого, священники Православної церкви України провели заупокійну відправу. Потім похоронна процесія вирушила до сільського кладовища, де відбувся траурний мітинг, на якому виступили заступник міського голови Іван Семцов, староста села Василь Трохименко, а також бойовий побратим Сергія.

Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник вручив дружині воїна Державний Прапор України, яким була покрита домовина з його тілом.

Героєві було віддано військові почесті: тричі пролунав почесний військовий салют, оркестр виконав Державний Гімн України

Спочивай із миром, воїне!

Вічна пам’ять і вічна слава Героєві Сергію Чусу!

СЛАВА УКРАЇНІ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!