А+ Збільшити шрифт

А- Зменшити шрифт

НА КАГАРЛИЧЧИНІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ПОЛЕГЛОГО ВОЇНА АНАТОЛІЯ ЛИТВИНА

опубліковано: 11 лютого 2024 оновлено: 04 березня 2024

Чорна звістка знову сколихнула Кагарличчину: на фронті в битві проти запеклих ворогів українського народу загинув ще один наш захисник, житель села Сущани Анатолій Литвин. Героєві було всього 47 років. Чоловік у розквіті сил віддав своє життя за волю і незалежність України, за майбутнє кожного з нас.  Сьогодні  громада з глибоким сумом проводжала його в останню путь.

Литвин Анатолій Григорович народився 2 листопада 1976 року в селі Сущани, Кагарлицького району, Київської області. 1983 року пішов у 1 клас Сущанської 8-річної школи, яку закінчив у 1991 році. Протягом  1992-1994 років  навчався в Ржищівському СПТУ-28, здобувши спеціальність тракториста. 1994 року за призовом пішов у Збройні Сили України,  де проходив службу півтора року. Із  липня 1996 року працював слюсарем на молочно-товарній фермі в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Нове життя». Протягом  2001-2011 років  працював слюсарем у місті Вишневе.

Із 5 травня 2014 року по 18 березня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Демобілізувавшись, із 2015 року трудився  на Білоцерківському  заводі будівельних виробів «Моноліт» сантехніком.

У грізний час  повномасштабного вторгнення 24 лютого  2022 року Анатолій Литвин  був призваний  Другим відділом Обухівського РТЦК та СП і служив у військовій частині А2167 водієм-заправником взводу матеріального забезпечення танкового батальйону.

Загинув Литвин Анатолій Григорович  6 лютого 2024 року внаслідок здійснення противником артилерійського обстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Романівка Краматорського району Донецької області.

На вшанування світлої пам’яті про полеглого воїна по всій Кагарличчині 11 лютого оголошено День жалоби.

Зранку траурний кортеж вирушив із Кагарлика до Сущан, і на шляху його слідування земляки зустрічали полеглого Героя, ставши на коліна і схиливши голови. Прощалися з воїном біля його батьківської хати, а на траурному мітингу на сільському кладовищі перед присутніми виступили заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов, староста села, військовий капелан Василь Трохименко, заступник командира батальйону, де служив Герой, Каріна Дорошенко. Чин похорону відправили представники духовенства Православної церкви України з нашої та сусідніх громад. Загиблому захисникові України було віддано військові почесті. Начальник Другого відділу Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Володимир Бойко передав родині Державний Прапор України - символ Вітчизни, за яку віддав своє життя Анатолій Литвин.

Уся наша велика громада у великій скорботі і шле щирі слова співчуття  родині Героя.

Анатолій так і не встиг одружитися, не встиг здійснити свої життєві плани, які він думав втілити після Перемоги. Боляче на душі, коли гине цвіт нашої нації – ті, хто мав би жити і творити, розбудовувати вільну і незалежну Україну. 

Але Перемога над ненависними рашистами прийде обов’язково: її наближають кожного дня бойові побратими Анатолія.

Спи спокійно, Солдате! Пам’ять про тебе  і твій ратний подвиг нестимуть у серцях усі покоління співвітчизників.

Герої не вмирають!

СЛАВА УКРАЇНІ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!