Він був для всіх - як сонце: у Кагарлику провели в останню путь воїна Богдана Цимбалюка
10 жовтня Кагарличчина проводжала в останню путь Героя-земляка — 26-річного солдата Богдана Цимбалюка, який загинув, боронячи Батьківщину. Поховали Героя в Кагарлику на Ольжинському цвинтарі.
Загинув Богдан Цимбалюк 2 жовтня 2024 року, б’ючи ворогів на Харківщині, неподалік села Глушківка Курилівської сільської громади Куп’янського району, під час ворожого артилерійського обстрілу позиції «Двушка». Герою було лише 26 років.
Богдан добровільно мобілізувався 11 червня 2024 року. Служив зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів 2-го відділення ударних мультироторних систем спеціального призначення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення військової частини 3027 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій».
Народився Богдан Цимбалюк 3 вересня 1998 року.
Навчався в Кагарлицькій загальноосвітній школі I–III ступенів № 1 із 2004 по 2013 рік, закінчив тут 9 класів. Потім вступив до фахового коледжу Університету «КРОК» у Києві. А закінчивши коледж, став студентом Університету економіки та права «КРОК», де здобув освіту бакалавра за спеціальністю «системний адміністратор».
У житті всього досягав сам: навчання поєднував із роботою. Здобувши вищу освіту, пішов працювати системним адміністратором на «Укрпошту» в місті Києві.
Потім за цим же фахом працював у ТОВ «Нетвейв», що займається електронним і телекомунікаційним устаткуванням, програмним забезпеченням. Здібного фахівця перевели на посаду інженера.
Із початку повномасштабного вторгнення росії Богдан Цимбалюк із друзями займався виготовленням дронів. У ТОВ «Нетвейв» Богдан трудився протягом п’яти років.
Перед хлопцем відкривалися великі перспективи, він міг багато чого досягти, втілити свої життєві мрії, врешті, створити сім’ю, виховувати дітей, дбати про батьків, піклуватися про всю свою родину, яка так любила його. Але й він їх усіх любив, щиро любив рідну Україну, і тому добровільно мобілізувався 11 червня 2024 року.
10 жовтня близько 10:00 траурний кортеж із тілом Героя прибув до Кагарлика із Києва. Тут, на вулицях рідного міста, під тужливі звуки пісні «Плине кача» аж до дому його зустрічали на колінах, низько схиливши голову в скорботі, земляки. Спинявся зустрічний транспорт, а ті, хо був в ньому, виходили, щоб вшанувати полеглого захисника.
Попрощатися з Героєм до домівки, де проживають його батьки, зібралися рідні, друзі, однокласники, однокурсники, колеги та знайомі, сусіди, жителі Кагарлика, громади, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.
Чин похорону за загиблим воїном відслужили священники Кагарлицького благочиння Православної церкви України Юрій Литвин, Уар Перетятько та капелан Йосип.
Після завершення відправи траурна процесія вирушила на вулицю Зарічна та зупинилася біля будинку, де мешкають дідусь і бабуся Богдана. А вже звідти рушила на Ольжинський цвинтар, де і знайшов свій останній прихисток Герой.
Щирі слова про героя сказали капелан Йосип, благочинний Юрій Литвин, заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов, побратим Антон «Фет», однокурсник Богдана Дмитро, його найкращий друг Богдан, колега по роботі Юрій, чоловік сестри Антон.
«Сьогодні сльози в кожного з нас на очах, невимовний біль у серцях, бо ми проводжаємо в останню путь нашого Захисника. Перестало битися юне серце патріота України, Захисника кожного з нас. Цей скорботний день — день похорону Героя — оголошено по всій Кагарличчині Днем жалоби. Уся наша велика громада висловлює щирі слова глибокого співчуття рідним і близьким загиблого.
У народі кажуть: Герої не вмирають! Вони живуть і житимуть у пам’яті нашого й майбутніх поколінь українців, бо саме завдяки їм житиме і процвітатиме Українська нація у вільній державі. Вічна пам’ять і вічна слава українському воїнові Богданові Цимбалюку! Спи спокійно, солдате!», — сказав Іван Семцов.
Усі, хто казав слово про Богдана, згадували його, як людину щиру, доброзичливу, як такого, що завжди готовий прийти на допомогу.
«Як тільки Богдан з’являвся в офісі, то навіть ті, у кого не було настрою, починали посміхатися, — згадував колега Юрій. — Він завжди допомагав розв'язувати проблеми, ніколи не стояв осторонь чиїхось негараздів. Він був - як сонце».
«Богдан був для мене як брат, — поділився Антон, чоловік сестри загиблого. — Він просив у мене порад, я звертався до нього. Це була щира й надійна людина».
«Під час служби «Тигр», таким був позивний Богдана, став для нас не лише другом, він став для кожного братом, — сказав побратим «Фет».- Я дякую тобі, брате, що ти розділяв із нами хліб, розділяв із нами радість і печаль, усі проблеми в найскладніші часи в кожного із нас.
Сьогодні ти пішов. Але я знаю, брате, що ти дивитимешся за нами з Неба, що допомагатимеш нам, що будеш нас прикривати. Ти залишишся в пам’яті кожного із нас. Ми завжди будемо пам’ятати тебе, той шлях, який ти вибрав. Шлях справжнього чоловіка і справжнього воїна».
«Я завжди на похоронах наших захисників кажу, що вони вже побували в пеклі, тож їм приготовано життя на небесах, зазначив священник Юрій Литвин. — Богдан поліг за нас, за Україну. Тож, давайте всі разом тричі подякуємо йому за його пожертву. Спочивай із миром, Герой».
Над могилою загиблого Героя пролунав військовий почесний салют.
Начальник почесного караулу Національної гвардії вручив Прапор України, яким була покрита домовина із тілом Богдана Цимбалюка, його мамі.
Прозвучав Гімн України.
Востаннє прощаючись із Героєм, кожен кинув до його могили три жмені землі.
Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях…
