У СТАВАХ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ СОЛДАТА ЯРОСЛАВА МАЙОРЕНКА
Громада Кагарличчини знову в жалобі: на фронті загинув житель села Стави солдат Ярослав Майоренко. Повномасштабна війна з нашим одвічним ворогом – російською імперією – триває ось уже третій рік, хоч початок окупації незалежної України відбувся ще десять років тому, а загалом боротьба українського народу проти цієї імперії зла продовжується вже не одне століття. У цій кровопролитній війні гинуть кращі сини і дочки України, і серед них – молодий патріот-став’янин Ярослав Олексійович Майоренко.
Він народився 18 березня 1998 року в селі Стави Кагарлицького району Київської області. Протягом 2004-2015 року навчався в Ставівській ЗОШ, а з вересня 2015 по 20 січня 2017 року здобував освіту в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу», опанувавши професію «кухар, кондитер».
Після закінчення навчання Ярослав працював на різних роботах. 10 квітня 2018 року був призваний до лав Збройних сил України на строкову службу, але 4 жовтня цього ж року був комісований через хворобу. До мобілізації працював у ТОВ «УКР ЛАНДШАФТ ПАРК».
Але йшла війна. Ярослав Майоренко був призваний до ЗСУ 23 липня 2024 року Другим відділом Обухівського РТЦК та СП. Він служив гранатометником-розвідником розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А2298. У складі цього підрозділу й бив ворога на його ж території.
Загинув Ярослав Майоренко 3 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу присілка Курилівка Суджанського району Курської області російської федерації.
У Героя залишилися мама, батько та брат, і вся наша велика громада висловлює їм щирі слова співчуття. Цей сумний день – день похорону воїна – оголошено по всій Кагарличчині Днем жалоби.
Прощалися з Ярославом Майоренком біля батьківської хати. Настоятель церкви Святої Покрови Валерій Марцін відспівував душу загиблого воїна і виголосив полум’яну проповідь. Зворушливі слова говорила про свого колишнього учня його вчителька Тамара Шепелявенко. Про Ярослава згадують у селі як про вихованого, доброго, чуйного, привітного хлопця. Він завжди допомагав престарілим сусідам, поважав батьків.
Траурна процесія з численними синьо-жовтими прапорами пройшла вулицями села до Центрального кладовища – місця останнього спочинку воїна. На прощальному мітингу перед присутніми виступили заступник міського голови Іван Семцов і староста села Володимир Михайленко.
«Кривава війна знищує цвіт нашої нації. Ярославові було лише 26 років. Попереду були великі життєві плани. Він не встиг ще одружитися, порадувати батьків онуками. Він пішов на війну і геройськи загинув, бо розумів, що ворог хоче знищити наш народ, стерти Україну з карти світу.
Але росіянам цього не вдасться зробити, – підкреслив у своєму виступі Іван Семцов, – бо українці – сильна нація, яка подолала не одного нападника. Ми обов’язково переможемо, бо з нами все цивілізоване людство, бо з нами правда, з нами Бог. Побратими Ярослава вже громлять окупантів на їхній же землі».
Заступник начальника Другого відділу Обухівського РТЦК і СП майор Сергій Решетник урочисто вручив батькові Ярослава – військовослужбовцеві ЗСУ Олексію Майоренку – прапор військової частини сина і Державний Прапор України, якими було покрито його домовину. Тричі пролунав військовий почесний салют, військовий оркестр виконав Державний Гімн України.
Вічна слава і вічна пам’ять українському солдатові – нашому захисникові Ярославу Майоренку!
СЛАВА УКРАЇНІ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!
